Щоб потрапити на GMW вам потрібно подати заявку приблизно у березні, і тоді є дві можливості – або вам запропонують стипендію, або ж доведеться заплатити вартість навчання. Але у будь-якому випадку вартість перельоту, проживання та харчування залишається за вами, і звісно, віза. Я була щасливицею, яка отримала стипендію і не мала платити за навчання, але ще приблизно 3000 USD мені таки було потрібно знайти. Крім того мене ще чекало отримання американської візи, що у моєму випадку є дуже складним, бо під час війни посольство США в Україні не працює і потрібно їхати у сусідні країни. Якби не підтримка спільноти бандуристів у північній Америці та мого хорошого друга і наставника Юліяна Китастого, я б не змогла потрапити на цю програму.

В цьому році бандура та українська традиційна пісня були вперше представлені на GMW і я запитувала себе чому, адже у Північній Америці ж є так багато бандуристів серед українських мігрантів, а в Україні є багато талановитих музикантів – чому їх тут немає? Відповідь є доволі простою – бандуристи, які переїжджали до США у минулому столітті через нестабільність ситуації на українських землях, які тоді часто були під владою інших держав, старались зі всіх сил зберегти ті традиції, які вони вивезли, а це означало зберігати формат та репертуар. Хотілося б сказати, що часу змінились і ми можемо вже розслабитись, але останні 1,5 роки показали, що українська культура, як і багато інших культур у світі є під ризиком зникнення. А ті бандуристи, які є в Україні у більшості є представниками академічної школи гри і мабуть не багато хто цікавиться world music – проте, я думаю, що це питання часу.

Я є нестандартною бандуристкою, яка виросла слухаючи арт рок, а в студентські роки дуже зацікавилась автентичною музикою народів світу, навіть грала на гітарі в ірландському гурті Irelish у Львові, а ще більше мене цікавив напрямок world music. У роботі з українськими народними піснями у своєму гурті Troye Zillia я часто шукала діалогу з іншими культурами – додавала до прикладу ірландські чи африканські мотиви до аранжувань. Тому GMW став для мене справжнім раєм. Все те, що я дивилась раніше на youtube я тепер побачила на живо. Я описувала цей досвід для себе так: якби ви могли собі уявити як би виглядав міжгалактичний оркестр у фільмі «Зоряні війни», він би виглядав саме так як ми – багато усміхнених і щирих людей із чудернацькими і чарівними одночасно інструментами, які хочуть грати разом і роблять це чудово!

Під час GMW я постійно відчувала велику концентрацію взаємного інтересу. Ми багато розмовляли одне з одним під час сніданків та обідів, але найцікавішими були майже випадкові нічні джеми, коли ми знаходили трошки часу між репетиціями і виступами щоб спробувати зіграти разом. Ми розуміли, що можемо більше ніколи не зустрітись, і що це унікальний шанс створити щось разом. Таким чином вдалось створити коллаборацію з іранською музиканткою Мехрнам Растегарі (Mehrnam Rastegari), яка переїхала до США більше року тому і грає на каманче та скрипці. Крім Мехрнам на GWA було ще декілька іранських музикантів, які грали на уді, ударних та співали. Дивним чином я відчула дуже хороший контакт з іранською спільнотою музикантів, особливо щодо досвіду життя під час війни. Одного вечора ми сіли з Мехрнам зіграти разом, я заспівала українську пісню «Ой у полі древо», після чого почула від неї, що вона все відчула і зрозуміла, це досвід, який не описати словами.

Інша надзвичайно органічна і цікава співпраця сталась із музиканткою з Гонконгу, Ван Сінь (Wan Xing), яка грає на традиційному інструменті женг. З першого разу, коли ми побачились і почули одна одну ми разом сказали – ці інструменти є сестрами, вони мають так багато подібного і одночасно зовсім різні! Звісно, ми спеціально запланували час щоб зіграти удвох, і коли вже сіли експериментувати, до нас зазирнули друзі з Великобританії. Вже через 10 хвилин ми грали утрьох з Грегором Блеком, який походить з Ірландії і грає на бодрані. Того вечора ми записали декілька імпровізованих композицій, а вже після закінчення GMW зрозуміли, що хочемо грати далі разом утрьох, почали бачитись онлайн, шукати нові можливості зустрітись і вже маємо назву нашого проекту – Aspiration GWA (женг, бандура, бодран і спів). Ви можете послухати наші перші демо записи тут: www.youtube.com/@AspirationGWA.