Від квітня 2022 року я, як і багато українських музикантів, активно концертую в основному у Польщі та за кордоном, і це є і можливістю залучити кошти для допомоги Україні, моєю роботою і теж каналом комунікації зі світом.  За майже рік часу новини про війну в Україні часто починають відходити на другий план і з одного боку це природньо, бо люди не можуть постійно бути в гіпер тонусі і слухати лише про війну, але з іншого боку – війна не закінчується, і щоб перемогти ми не можемо про неї забувати будучи за кордоном. І саме це усвідомлення формує зараз цінності багатьох українських музикантів: вони розуміють, що мають бути рупорами Україні і здорового антиімперського наративу в світі.

Музична спільнота України крім того, що ми в першу чергу є просто людьми з емоціями, страхами і надіями, відчули важливу роль у війні – це бачити, розповідати, переживати, фіксувати, а ще давати надію, ділитись потрібними і важливими емоціями в часі війни з людьми в Україні і за кордоном. Саме такою була моя мотивація, коли я у середині квітня погодилась залишити волонтерську діяльність у шелтері для переселенців у Львові і поїхала у благодійний тур містами Польщі з Troye Zillia та DagaDana. Я дуже чітко відчула зв’язок перемоги і розвитку культури – в українському випадку це тісно пов’язані речі.

Дуже боляче визнавати, але саме війна стала каталізатором великих змін в українській музиці. Хоча українська народна музика була завжди далекою від росії тому, що є ретроспективою в історію України, раніше вона була набагато менш популярною ніж зараз. Агресію з боку східного сусіда ми вже переживали, і все це наші предки вже проспівували в піснях, що не скажеш про інші напрямки, особливо популярної музики, яка до 2014 була ще доволі міцно пов’язана з російським ринком, а після 2014 ще не всі музиканти наважились обірвати зв’язки з агресором. Але після 24 лютого стало чітко зрозуміло, що підтримувати зв’язок з російським ринком рівнозначне підтримці війни, адже це фінансово підтримує російську агресію, тому дуже багато музикантів зробити радикальні зміни у своїй творчості на користь українського контенту. Крім того ми почали чітко бачити величезну різницю у світоглядах між нами та росіянами, це два різні вектори. Ми готові бороться, змінюватись, втрачати щоб перемогти, тоді як росіяни часто пасивно споглядають реальність і говорять, що вони маленькі люди, які не можуть змінити великої політики.

Однією з найбільших змін на українському музичному ринку можна сміливо називати зміну ставлення до української мови. Вона отримала статус благородної, бажаної, в якомусь здоровому сенсі навіть модної, а російська, не зважаючи на те, що нею ще спілкується багато українців, у публічному просторі і в музиці вважається чимось брудним і небажаним. Ті, хто не переходять на українську мову виконання вже можуть попрощатися з ринком української музики. Я пригадую як на початку війни, у середині березня, мені зателефонували з пропозицією записати бандуру для одного відомого виконавця, який співав раніше і російською і українською мовами. Трек був повністю україномовним, з великими вкрапленнями українських фольклорних інструментів – бандура, сопілка, трембіта. Зараз співак працює лише з україномовними текстами. Це однозначно перемога на музичному ринку.

На зміну української музики теж сильно впливає зміна запиту від слухачів. Актуальне дослідження провели колеги із української спільноти OSINT Molfar, які спостерігали як змінювались музичні смаки українців від початку цього року і проаналізували ТОП-100 пісень на кожній з популярних музичних платформ. Найбільше контенту українського походження зараз на Youtube Music – 76%, Deezer – 61%, а найменше  – Szazam i Spotify – по 38% кожен. Натомість багато російського матеріалу представлено у чартах Spotify – 48% та Apple Music – 27%. А на третьому місці – Szazam – 13%.

На цій відеограмі можна проглянути як змінювались музичні смаки українців на youtube music (найбільш популярна музична платформа в Україні зараз) від початку року і до серпня і якщо перша десятка найпопулярніших треків на початку 2022 року ще була майже вся російського походження, то з ходом війни вона повністю українізувалась: www.youtube.com/watch?v=J-CT-yCVVHk&ab_channel=Tomako. Детальніше з результатами дослідження можна познайомитись тут: www.molfar.global/blog/song-charts.

Можливо для мешканців Німеччини чи Польщі здається дивним, що питання української мови є у такому складному стані. Справді, дуже багато людей в Україні спілкуються російською і цьому є дуже логічне пояснення – протягом останніх 400 років українську мову та культуру забороняли десятки разів, а українців, які чинили цьому опір – знищували. Ось до прикладу лише невеликий перелік документів і постанов, які забороняли вживання української мови. І зараз на окупованих територіях росія веде ту ж саму політику – забороняє все українське, в тому числі і музику : https://en.wikipedia.org/wiki/Chronology_of_Ukrainian_language_suppression.)

Як я вже згадувала вище, традиційна музика почала набирати популярності, бо ж вона є складовою ідентичності українців, яка зараз є дуже важливою щоб розуміти, а за що ми боремось. Для мене як для музикантки, яка працює з народною музикою, кайфово спостерігати як швидко і багато музикантів в Україні зацікавились традиційною музикою. Один мій друг навіть жартував нещодавно про український національний відбір до Євробачення: «я чув, що на цьому фестивалі фолькотроніки перемогла якась попсова група?» Так, референсів до етно мотивів зараз дуже багато. І якщо раніше світ міг почути сопілку, бандуру чи етно вокали у Dakha Brakha, Onuka, Go-A та кількох десятках менш відомих нішевих фольк гуртів, то зараз фольк мотиви є майже у кожного виконавця хоча б у одній пісні. Це стає свого роду візитною карткою українців.

Приклади пісень: www.youtube.com/watch?v=Z8Z51no1TD0&ab_channel=KalushOrchestra

Різдвяний проект «Колядки на Кудрявці» – відомі артисти з гуртом традиційного співу Щука Риба: www.youtube.com/watch?v=TBJO9H3-pr8&ab_channel=MEGOGOLIVE

Якщо придивитись до тематики творчості, то з початком війни багато українських музикантів створюють нові пісні, які сміливо можна назвати піснями військового часу. Вони призначені для того щоб піднімати дух, висміювати ворога, часто ці пісні є жартівливими і дають можливість перевести дух. Свого роду музичні меми, які до речі, зараз дуже популярні в Україні. До прикладу, пісня Байрактар, яка оспівує турецький безпілотник, чи пісні про мертвих російських солдатів. Трешові теми, але зараз вони справді популярні. А ще на самому початку війни було багато душевних пісень про дім, про дружбу, про любов – ми усвідомлювали, що ми можемо втратити і почали це більше цінувати.

Це очевидно, що для всіх українців зараз є дуже важливою чітка позиція музикантів. Відмовчатись не вийде, бо від артистів очікують активної позиції у війні проти росії. Українцям складно приймати будь-які минулі контакти з країною-агресором як от колишні колаборації з російськими артистами, співпраці з лейблами і концертна діяльність в росії після початку війни у 2014 році. Багато музикантів зустрілись з складними питаннями і стараються щиро пояснити, що помилялись, це не найприємніше, але однозначно вірний напрямок зараз.

У лютому 2022 року українські музиканти опинились у ситуації, коли потрібно було зробити швидкий і складний вибір. Багато музикантів, здебільшого це чоловіки, але також і жінки, зараз на фронті. З моїх друзів це до прикладу лідер фольк гурту «Кораллі» Мишко Адамчак, який працює військовим медиком у відомому медичному батальйоні «Госпітальєри», це талановитий джазовий басист Андрій Кохан, це барабанщик мого гурту Troye Zillia – Сергій Красуцький, це учасник панк гурту «Бетон» Андрій Жолоб, який також є військовим медиком і у фейсбуці веде свій блог і дуже дуже багато інших.

Відео, де Мишко Адамчак грає на сопілці в окопі. Квітень 2022: www.facebook.com/myshko.adamchak/videos/364826258923955.

CNN про львівський гурт БЕТОН: www.facebook.com/betonpunknroll/videos/607880604674550.

Велика частина музикантів займаються волонтерською діяльністю залучаючи свою фанатську базу і свої зв’язки для зборів коштів для допомоги українським військовим і постраждалим від війни. Зараз краудфандинг в Україні несеться величезними темпами і ми збираємо буквально мільйони щодня. Дуже багато музикантів дають благодійні концерти з яких або частину або весь прибуток віддають на благодійність.

До речі, є чітка різниця між можливостями жінок та чоловіків музикантів зараз. З початком військового стану у лютому 2022 року, чоловіки не можуть покидати Україну без спеціального дозволу. Для чоловіків музикантів однією з можливостей для тимчасового виїзду за кордон є участь у благодійних концертах по збору коштів для України. Для отримання такого дозволу необхідно подавати запит до Міністерства Культури України. На щастя, цей механізм працює достатньо добре. Хоча я теж зустрічалась з позицією деяких чоловіків музикантів, які переконані, що під час війни нехай краще жінки музикантки концертують за кордоном, а чоловіки працюватимуть тут, в Україні.

І так, дуже багато українських активних музикантів працюють зараз за кордоном. Хтось називає цифру 30%, в яку не хочеться вірити. На жаль, важко точно виміряти скільки, але справді багато.

Однією з найнеприємніших труднощів з якими зустрічаються українські музиканти за кордоном є проблема перетину з російськими артистами на міжнародних сценах. Для кожного свідомого українця питання партнерства з будь-ким з росії є однозначно не бажаним і тут в Україні це правило працює без обговорень. Проте не для всіх організаторів музичних подій у світі відмова від співпраці з російськими артистами є пріоритетом. Так, багато підтримують Україну, але часто чи через пацифістичні переконання чи з економічної точки зору не припиняють співпраці з російськими артистами. Згадати хоча б угорський фестиваль Sziget, який не відмовився від участі російських гуртів попри звернення українських музикантів, які були запрошеними на фестиваль. Тут детальніше про цей кейс: https://slukh.media/en/texts/ukrainian-sziget-2022

З приємних міжнародних новин тішать колаборації українських музикантів із світовими зірками, звісно, в першу чергу варто згадати Pink Floyd, які випустили нову пісню Hey Hey Rise Up, в основі якої — переспів української народної пісні «Ой у лузі червона калина» Андрія Хливнюка («Бумбокс»). Чи та ж перемога гурту Kalush на Євробаченні.

Зрозуміло, що в першу чергу світ цікавить підтримка України і це стосується і музики, але завдяки цьому українці мають хороший шанс почати бути більш присутніми на музичних ринках різних жанрів Європи та світу. І будемо сподіватись що цей інтерес і бажання співпраці переростуть у стабільний процес, а українська музика буде рухатись вперед.

Я пишу цю статтю сидячи у Львові, коли у нас діють щоденні відключення електроенергії через те, що росія своїми ракетами знищує нашу систему електропостачання. Минулого місяця я чула приліт двох ракет і протягом доби була без світла. Люди у східних регіонах і навіть у Києві чують прильоти ракет набагато частіше. І попри це все ми навчились як жити і працювати далі в таких умовах. Я планую свою роботу за комп’ютером чи у студії, коли є світло, а коли його немає – планую зустрічі, переїзди по місту, заняття з вокалу. Все можливо, якщо ми цього захочемо. Українці дуже оптимістичні і працьовиті, а весь цивілізований світ нам допомагає  – і тому ми переможемо.

Анастасія Войтюк, сучасна бандуристка, співачка, креативна виконавиця, лідерка етно ф’южн гурту «Troye Zillia», який випустив вже чотири студійні альбоми української музики, засновниця одного з перших в Україні фестивалю сучасної бандури Lviv Bandur Fest, співзасновниця мобільної аплікації Bandura App, де можна зіграти на 6-и різних музичних інструментах та керівниця організації «Непротоптана стежина/Unbeaten Path», що втілює в життя мистецькі міжнародні проекти.

www.facebook.com/BanduraGirl

www.facebook.com/troyezillia

www.facebook.com/lvivbandurfest

www.bandura.app/en

Фонд підтримки діячів музичної індустрії під час війни: www.shpytal.com/musicians-defend-ukraine